У кожного навчального закладу, як і людини, є місце і час народження. Майже тридцять років виповнюється навчальному закладу, який зараз має назву — Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. І сьогодні хочеться згадати всіх тих, хто в різні роки віддавав улюбленій справі кращі порухи душі і серця.
Розвиток професійно-технічної освіти України зумовив істотні зміни у структурі закладів освіти, і, як наслідок, призвів до створення закладів нового типу, які сміливо відходять від стереотипів у підготовці фахівців, впроваджують педагогічні новації, на практиці реалізують інноваційні освітні ідеї. Одним з таких закладів є Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, розташований у Кривому Розі Дніпропетровської області, промисловому місті, де сконцентровано найбільші в Україні металургійні, гірничі та гірничо-збагачувальні підприємства.
Історія навчального закладу бере початок від утворення 24 липня 1979 року в Кривому Розі технічного училища №13, яке готувало робітників машинобудівних професій для базового підприємства турбінного заводу "Восход" (нині акціонерне товариство "Констар"). Розташований у мальовничому куточку Криворіжжя, новий навчальний заклад готував токарів, зварників, налагоджувальників верстатів з числовим програмним керуванням, слюсарів механоскладальних робіт, контролерів ВТК, кранівників для базового підприємства заводу "Восход" — одного з кращих машинобудівних підприємств міста.
Завод виготовляв продукцію для нафтогазової, енергетичної, металургійної та хімічної промисловості. Такому підприємству були вкрай необхідні робітничі кадри. І новостворене ТУ №13 стало для заводчан надією на постійне поповнення молодими робітниками. Зі свого боку, завод надавав велику допомогу в матеріально-технічному забезпеченні, гарантував працевлаштування, забезпечував пільговим житлом педагогів.
Добре знав виробництво та сучасні вимоги до робітничих кадрів перший директор навчального закладу Гетманець Геннадій Васильович (працював з 1979 р. по 1986 р.) вмілий організатор, талановитий керівник. Це за його безпосередньої участі навчальні майстерні поповнилися сучасним обладнанням, аудиторії — демонстраційними макетами, тренажерами, спеціальною літературою. Досвід роботи знадобився Гетманцю Геннадію Васильовичу у подальшій роботі — п’ять років він працював радником директора та викладачем спецтехнології в металургійному інституті в Нігерії.
Перші майстри виробничого навчання, викладачі спеціальних дисциплін прийшли з виробництва — майстри в/н — Желонкін Сергій Валентинович, Брайков Володимир Євгенович, Трач Микола Романович, Єфименко Валентина Олексіївна, Балейко Юлія Василівна, Дацко Людмила Дмитрівна, Марченко Сергій Вікторович, Майоров Олександр Геннадійович, Фіщенко Світлана Станіславівна, викладачі — Верзунов Ростислав Васильович, Кудрявцев Віктор Васильович, Лук’янченко Юрій Михайлович, Груніс Леонід Львович, Галка Жанна Петрівна, Щурова Алла Трохимівна, Меркулова Наталія Володимирівна. Вдячна пам’ять зберегла ім’я майстра виробничого навчання, токаря-віртуоза Желонкіна Сергія Валентиновича. Його учні працюють на провідних підприємствах міста, продовжуючи справу майстра. Майстер виробничого навчання зварників Трач Микола Романович віддав рідному навчальному закладу майже 30 років, навчив сотні хлопчаків справжній чоловічій спеціальності (у 2007 р. його учень Пономар Сергій став призером Всеукраїнського конкурсу фахової майстерності, стипендіатом Президента України).
Живим нагадуванням про їхню працю височіють на подвір’ї навчального закладу тридцятилітні дерева, які кожен зі співробітників разом з учнями саджав власними руками.
Першим заступником директора з навчально-виробничої роботи був Борисенко Григорій Іванович — спеціаліст з великим професійним досвідом, котрий більше 10 років працював старшим інженером, викладачем електротехнічних дисциплін у Конго та Іраку.
З 1982 року спочатку майстром виробничого навчання, потім секретарем комітету комсомолу училища працює Моськін Сергій Іванович, який з 1988 року є заступником директора з навчально-виховної роботи.
У 1984 році ТУ №13 було перетворене в СПТУ №59. Учні отримали можливість здобути не тільки робітничу професію, а й атестат про середню освіту. Першим заступником директора з навчальної роботи була Іващенко Людмила Сергіївна — ініціативна, вимоглива, принципова.
Першими викладачами загальноосвітніх дисциплін були викладач хімії Расновська Агнеса Едуардівна, фізики Чаговець Борис Миколайович, математики Лівшиць Віра Семенівна, української мови та літератури Гладир Валентина Григорівна, російської мови та літератури Завізіна Тетяна Іванівна, суспільних дисциплін Юрченко Аркадій Микитович.
Розширився перелік спеціальностей — моделювальник, електрогазозварник, машиніст кранів, налагоджувальник, електромонтер тощо.
На початку 90-х років в навчальний заклад прийшли працювати викладачі Водоп’янова Тетяна Костянтинівна, Пясецький Олег Іванович, Хряпченко Тамара Іванівна, Співак Ніна Петрівна, майстри виробничого навчання Хряпченко Анатолій Олексійович, Цеглов Володимир Євгенійович.
Разом з учнями майстри виробничого навчання та викладачі зміцнювали матеріально-технічну базу виробничих майстерень, навчальних кабінетів, виконували план виробничої діяльності.
Другим директором СПТУ №59 став Літвінов Євгеній Михайлович (працював з 1986 р. по 1989 р.) — молодий, сповнений оптимізму керівник умів знайти спільну мову і з учнями, і з педагогами. З 1990 по 1995 роки працював старшим викладачем технології машинобудування навчального центру в Лівії.
Віддані своїй нелегкій праці люди — найбільша цінність кожного колективу. Це і ті, хто працює в училищі з часу заснування, і ті, хто навчався в училищі, а потім, здобувши вищу освіту, повернувся в рідні стіни вже дипломованим спеціалістом.
Балейко Вікторія Володимирівна — старший майстер навчального закладу;
Фіщенко Світлана Станіславівна — нині старший майстер професій побутового обслуговування;
Рабош Оксана Йосипівна — майстер виробничого навчання.
Змінювалась країна, змінювались соціально-економічні умови в колишньому Радянському Союзі, все менше керівні органи влади звертали увагу на професійно-технічну освіту, завод-базовик переживав не кращі часи. У СПТУ №59 на початку 90-х років залишилось усього 4 професії — верстатник, слюсар, машиніст кранів, електрогазозварник, скоротився контингент учнів, майстри-виробничники змушені були залишати навчальний заклад.
Час вимагав змін і нового керівника. І він з’явився — Балакін Володимир Григорович.
В. Г. Балакін очолив професійно-технічне училище, яке почало втрачати свою популярність, контингент складав біля 300 учнів. Але це був час рішучих дій і неординарних особистостей. Потрібна була сміливість взяти відповідальність за стан справ і за майбутнє навчального закладу.
Новий директор підійшов до справи серйозно — знав майже кожного учня, вивчив матеріально-технічну базу, відмінив безглузді муштрування на так званих "лінійках".
Під впливом нового лідера змінювалось "обличчя" навчального закладу і уже через рік розпочалися позитивні зміни — збільшився контингент учнів, перелік професій.
Щоб іти в ногу з часом, Володимир Григорович "жив у потягах", часто їздив до Києва, шукаючи у ті важкі часи кращі можливості для навчального закладу.
І важка праця увінчалася успіхом. У 1994 р. на базі цього закладу було створено один з трьох в Україні Центрів професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. Створення центру здійснювалось відповідно до Міжурядової угоди України ФРН постановою Кабінету Міністрів України №70 від 8 лютого 1994 р., що передбачало реалізацію програми професійної перепідготовки і соціальної адаптації військовослужбовців, які звільнилися з лав Збройних Сил України, та членів їх сімей.
У зв’язку з відкриттям Центру 11 співробітників відбули у відрядження до Німеччини. Вони ознайомилися із зарубіжним досвідом підготовки та перепідготовки кадрів у швейній, автомобільній галузі, радіоелектроніці, комп’ютерних технологіях.
В 1994 році заступником директора з навчально-методичної роботи була призначена Гладир Валентина Григорівна, яка зосередила свою діяльність на створенні навчально-методичного інструментарію інноваційного типу.
Не стояв на місці і директор навчального закладу. Вивчивши вітчизняний та європейський досвід професійної перепідготовки, у 1996 році В. Г. Балакін успішно захистив дисертацію з проблем перепідготовки як перекваліфікації, йому присвоєно наукову ступінь кандидата педагогічних наук. Має 19 публікацій у фахових журналах, працює над докторською дисертацією з проблем ступеневої професійної освіти.
У 1997 році у зв’язку з реорганізацією мережі професійно-технічних навчальних закладів до складу Центру було приєднано ПТУ №47 побутового профілю.
Добре знали свою справу старший майстер Камінський Борис Федорович, майстри виробничого навчання Герасимчук Тамара Миколаївна, Іванова Тетяна Анатоліївна, Єременко Тетяна Василівна, Бруй Надія Іванівна, викладачі Притула Ірина Іванівна, Олійник Ріта Іванівна, Кодацька Світлана Іванівна. Вони швидко влилися в колектив і почали працювати на його імідж.
Найсучасніше швейне обладнання, молоді і талановиті інженери-технологи, конструктори-практики, які прийшли з експериментальних цехів — Накоренок Надія Олексіївна, Козирєва Наталія Віталіївна, Ткачова Тетяна Вікторівна зробили все для того, щоб учні зацікавилися професіями кравця, закрійника.
З 2000 р. заступником директора з навчально-виробничої роботи почала працювати Дацко Людмила Дмитрівна, яка розпочала роботу по збільшенню переліку робітничих професій, покращенню якості навчально-виробничого процесу.
У 2001 році до Центру було приєднано колишнє ПТУ №8, яке готувало електрогазозварників, токарів, кухарів, продавців. Навчальний заклад поповнив майстрами-виробничниками електрогазозварників — Єжеля Олександра Бексултанівна, Радіонова Любов Олексіївна, майстер виробничого навчання токарів Сидоренко Ірина Григорівна, сурдоперекладач Карабет Майя Яківна.
До складу навчальною закладу увійшов центр трудової реабілітації інвалідів. Можливість отримати робітничу професію відтепер отримали діти з вадами фізичного розвитку. Центр надає їм не тільки якісну освіту, а і соціальну перспективу та захист. Робота в цьому напрямі набуває постійного характеру і має на меті задоволення потреб найменш захищених верств населення у здобутті освіти та їх соціальну і психологічну адаптацію до умов реального життя.
В структуру Центру входить філія у смт. Широке, створена відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 14.03.2003 р. "Про вдосконалення мережі професійно-технічних закладів Дніпропетровської області" шляхом приєднання до Центру професійно-технічного училища №82 смт. Широке Дніпропетровської області. Центр є правонаступником реорганізованого професійно-технічного училища №82 смт. Широке.
тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (категорія "А", "В"), слюсар-ремонтник, водій автотранспортних засобів (категорія "С"), плодоовочівник, кухар, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.
Тривалий час працюють майстри виробничого навчання Белікчі Наталія Володимирівна, Бабич Галина Микитівна, Савостенко Зоя Михайлівна, викладачі Берестова Лариса Миколаївна, Шапар Григорій Тихонович та інші.
Нині Центр має в своєму розпорядженні навчальний комплекс, до складу якого входять шість навчальних корпусів, громадсько-побутовий корпус, корпус навчально-виробничих майстерень, спортивний та актовий зали. Навчально-матеріальна база Центру створює оптимальні можливості для організації навчально-виховного процесу.
Центр обладнаний автоматизованими системами навчання, які базуються на використанні високотехнологічної комп'ютерної техніки. Це комп'ютери нового покоління, графопроектори, рідинно-кристалічні дисплеї, лазерні та матричні принтери, модеми, локальна мережа "Intranet".
Крім того, учні мають змогу працювати на сучасній офісній техніці. Особливо інтенсивно використовуються комп’ютери, забезпечуючи діяльність денного, вечірнього та заочного відділень. Завдяки високому рівню комп’ютерного забезпечення Центр має можливість розгорнути навчання, послуговуючись сучасними методами обробки інформації . Учні та слухачі мають змогу користуватися ресурсами глобальної мережі Інтернет.
Поступово, але впевнено складав сходинки в майбутнє Балакін В. Г., але поступ цей був незворотнім — сучасний навчальний заклад набув нового обличчя — зі складного інфраструктурною, зміцненою та оновленою матеріально-технічною базою, розширеним потрібним на ринку праці переліком професій, колективом однодумців.
Реалізуючи протягом п'яти років державну програму соціальної адаптації звільнених військових навчальний заклад, зіткнувся з протиріччям між змістом професійної освіти та реальними вимогами ринку праці, сутність якого полягала і в тому, що різні освітньо-кваліфікаційні рівні підготовки фахівців не зв'язані між собою наступністю, а де в чому підміняють одна одну. Тому гостро постала необхідність інтегрувати різні рівні професійної освіти в єдиний завершений освітній цикл з чіткою структурою і формою, з оновленим змістом освіти. У зв’язку з цим виникла ідея ступеневої професійної освіти.
Імпульсом для активізації науково-педагогічних досліджень з проблеми ступеневої професійної освіти стало створення на базі Міжрегіонального центру науково-дослідної лабораторії з проблем професійної підготовки та перепідготовки різних категорій населення, розвитку ступеневої професійної освіти та відкриття експериментального педагогічного майданчика Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України з проблеми "Реалізація концепції багатоступеневої освіти як інноваційної освітньої ідеї" (науковий консультант — доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Н. Г. Ничкало) та науково-дослідної лабораторії з проблеми "Теоретичні та методичні основи впровадження багатоступеневої освіти у навчально-виховний процес закладів профтехосвіти" (науковий керівник к.п.н. В. Г. Балакін).
За сприяння активізації науково-педагогічних досліджень, у 2000 році Центр здобув статус експериментального педагогічного майданчика Міністерства освіти і науки України щодо розробки і впровадження нових організаційних форм підготовки кваліфікованих робітників, молодших спеціалістів на основі ступеневого навчання за напрямами "Інженерна механіка", "Легка промисловість", "Харчові технології та інженерія".
Навчально-методичним відділом Центру було розроблено експериментальні наскрізні навчальні плани з підготовки кваліфікованих робітників та молодших спеціалістів з означених напрямів. Експериментальні навчальні плани скориговані відповідно до кваліфікаційних вимог, освітньо-професійних програм, освітньо-кваліфікаційних характеристик, змін у науці і техніці.
Працюючи в умовах експерименту, педагогічні працівники Центру спрямували свої зусилля на модернізацію навчально-виховного процесу, реалізацію концепції педагогічної діяльності. Навчально-методична робота у Центрі спрямована на вирішення методичної проблеми "Реалізація концепції багатоступеневої професійної освіти як інноваційної освітньої ідеї". У зв'язку з цим педагогічний колектив активно працює над втіленням у навчально-виховний процес особистісно-орієнтованої педагогіки, сучасних технологій навчання і виховання.
У 2001 р. розроблено експериментальні навчальні плани для підготовки молодших спеціалістів (за напрямами "Інженерна механіка", "Легка промисловість", "Харчові технології та інженерія".
Так було завершено підготовчий етап експерименту і розпочато його реалізацію.
Виконуючи вимоги до ліцензування, у навчальному закладі було приведено у відповідність матеріально-технічну базу та навчально-плануючу документацію. Рішення ДАК від 24 грудня 2002 р. протокол №42 (наказ Міністерства освіти і науки України від 10.01.2003 р. №13) Центр отримав ліцензію на підготовку молодших спеціалістів за напрямом 0902 "Інженерна механіка" зі спеціальності 5.090240 "Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів"; за напрямом 0918 "Легка промисловість" зі спеціальності 5.091812 "Швейне виробництво" (рішення ДАК від 24 грудня 2002 р. протокол №42), а у 2003 р. Центр отримав ліцензію за напрямом 0917 "Харчові технології та інженерія" зі спеціальності 5.091711 "Технологія харчування" (рішення ДАК від 24 жовтня 2003 р., протокол №47).
Протягом 2005-2006 рр. ці спеціальності акредитовано за першим акредитаційним рівнем.
У Центрі проводиться значна робота по вивченню, узагальненню та впровадженню інноваційного педагогічного досвіду, видається методичний журнал "Свій шлях".
В навчальному закладі проводиться дослідження в різних галузях професійної педагогіки. Співробітники Центру проводять наукову-дослідну роботу в напрямах впровадження ступеневої професійної освіти, створення психологічних умов професійного становлення особистості учнів. Дослідження публікуються у журналі "Професійно-технічна освіта" і збірниках наукових праць, які видаються Криворізьким державним педагогічним університетом, Криворізьким технічним університетом.
Відповідно до плану науково-педагогічних досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти та плану роботи науково-дослідної лабораторії Інституту в 2003 році було видано збірник наукових праць "Ступенева професійна освіта: досвід, проблеми, перспективи". У ньому розкрито сутність ступеневої професійної освіти та пропонуються шляхи вирішення деяких проблем, що постали сьогодні перед професійною освітою.
Всі ці зусилля привели до того, що в навчальному закладі відбулася трансформація психології як учнів, так і викладачів, докорінно змінилися стосунки цих суб'єктів процесу навчання.
Вже з першого курсу учень зорієнтований на якість знань, бо знання виступають для нього гарантією працевлаштування і соціальної адаптації. Змінюється і психологія викладача. Він більше не виконує обмежену функцію трансляції навчального матеріалу на уроках, учень має не тільки засвоїти певну суму знань, але й навчитися самостійно їх здобувати і використовувати па практиці. Нова модель стосунків між викладачем і учнем потребує психолого-педагогічного супроводження навчального процесу. Психологічна служба, всебічно вивчаючи індивідуально-психологічні особливості учнів, розробляє практичні рекомендації педагогам для індивідуальної роботи з дітьми, розвитку їх творчих здібностей, формуванню характеру, покращення мотивації навчання тощо. Вдумливий підхід до потреб учня, відмова від муштри, насилля, повага до всіх учасників навчального процесу дає можливість коригувати глибоко закладені в мислення учнів застарілі погляди на процес навчання і освіту в цілому.
Комплексне вирішення психолого-педагогічних проблем дає як навчальні, так і соціальні результати. За останні роки в Центрі майже відсутні асоціальні явища: пиятика, наркоманія, правопорушення. Позитивна мотивація процесу подання знань спостерігається і у викладачів. Цьому сприяє відмова адміністрації від незапланованих відвідувань уроків. Повага до творчої праці розвиває внутрішню свободу викладача, його творчий потенціал.
Сутність стосунків між педагогами і учнями в Центрі визначає принцип педагогічної взаємодії, який виявляється у взаємообумовленій творчій діяльності педагогів і учнів, у спільному вирішенні ними навчальних і виховних завдань.
Отже, особистісно-орієнтована педагогіка у поєднанні з науково-обґрунтованими управлінськими підходами до організації навчально-виховного процесу стали своєрідним педагогічним кредо колективу Центру.
Діяльність Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців спрямована на впровадження ідеї ступеневої професійної освіти. Це і перспектива, і найближче завдання, яке ґрунтується на науковому дослідженні проблем ступеневої професійної освіти.
Найближча мета колективу — модель ступеневої професійної освіти приваблива і для молоді, і для держави: адже готуються фахівці нової генерації, фахівці-практики. Вона має при завершені ступені з терміном навчання п’ять років. Така організаційна форма сприяє отриманню якісного і конкурентоспроможного продукту професійної освіти значно меншої собівартості та більшої ефективності. Перший ступінь випускає кваліфікованих робітників з середньою освітою. На другому ступені випускається молодший спеціаліст, який на основі повної загальної середньої освіти здобув знання та вміння з предмету галузі і здатний виконувати функції фахівця нижчої ланки управління.
Ступенева структура професійної освіти дає змогу вирішувати проблему кадрового забезпечення, впроваджувати інноваційні форми і методи організації навчальною процесу. У формуванні необхідних і достатніх якостей спеціаліста-фахівця важливе значення має не лише зміст, а й методи навчання, його організація, взаємодія всіх елементів навчального процесу. Важливою складовою підготовки молодших спеціалістів є формування навичок самоосвіти, постійне прагнення до збагачення ними професійного і інтелектуального рівня.
Нові умови життя поставили колектив перед проблемою вибору. Щоб вижити самим і навчити виживати інших, потрібна нова філософія освіти. Запропонована модель ступеневої професійної освіти вирішує триєдине завдання: по-перше, забезпечує ринок праці професійно мобільними кадрами; по-друге, оптимізуючи зміст навчання, зменшує термін підготовки фахівців, що дозволяє економити бюджетні кошти; по-третє, створює випускникам гарантії соціального захисту через свободу вибору, через можливість самостійно визначати вид своєї професійної діяльності з огляду на ті кваліфікаційні рівні, якими він оволодів в процесі безперервної ступеневої професійної освіти.
Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців пропонує такі професії: верстатник широкого профілю; оператор верстатів з програмним управлінням; слюсар з ремонту автомобілів; електрогазозварник; у тому числі й інтегровані професії: токар, шліфувальник, слюсар з ремонту автомобілів; електрогазозварник, рихтувальник кузовів, водій автотранспортних засобів (категорія "В", "D", "С"). Учні Центру також мають змогу здобути професії кравця, закрійника, кухаря, бармена, буфетника, кондитера, офіціанта, радіомеханіка з обслуговування та ремонту радіотелевізійної апаратури, оператора комп’ютерного набору, перукаря-модельєра, косметика, манікюрниці, педикюрниці, здійснює освітню діяльність з підготовки молодших спеціалістів за напрямами "Інженерна механіка", "Легка промисловість", "Харчова технологія та інженерія".
Міжрегіональний центр — це навчальний заклад, добре відомий в регіоні не тільки своїми новими підходами до професійної освіти, але й активною діяльністю у сфері культури, у мистецькому житті.
Центр є організатором Всеукраїнського дитячо-юнацького фестивалю естрадної пісні "Співограй", Всеукраїнського чемпіонату з авіамодельного спорту. Протягом останніх років Міжрегіональний Центр є незмінним учасником обласного огляду-конкурсу художньої самодіяльності "Таланти твої, Україно!". В Центрі працюють: вокально-інструментальний ансамбль "Кросворд", школа-студія модельного бізнесу "М-Центр", театр моди та перукарського мистецтва, дитячо-юнацький спортивний клуб тхе-квондо "Кумган", спортивний клуб з великого тенісу "Центр" та інші колективи.
Міжрегіональний центр є одним із кращих закладів фізичної культури і спорту профтехосвіти Дніпропетровщини. Колектив фізкультури, об'єднаний у спортивний клуб "СК-Центр", протягом кількох років є переможцем обласної і міської спартакіади професійно-технічних навчальних закладів, володарем кубку з футболу всеукраїнської спартакіади профтехосвіти.
Значна увага приділяється патріотичному вихованню учнівської та студентської молоді. На базі Центру створено Спілку ветеранів Афганістану "Перевал", єдиний у місті районний музей воїнів-інтернаціоналістів, дитячо-юнацький військово-патріотичний клуб "Пошук".
Педагогічна, громадська, соціальна діяльність Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців неодноразово відзначалася Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук України, управлінням освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації. У цьому навчальному закладі працює колектив однодумців, який спрямовує свою діяльність на реалізацію Законів України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", державної програми "Освіта: Україна XXI століття". Перспективи розвитку професійної освіти регіону яскраво свідчать, що майбутнє — саме за навчальними закладами нового типу, здатними підняти профтехосвіту на новий щабель, надати молоді перспективну спеціальність, соціальну підтримку і забезпечити їй можливість брати активну участь у всіх галузях суспільного громадського життя.
В структуру Міжрегіонального центру з 1997 року ввійшло професійно-технічне училище №47 (колишнє ТУ №1) м. Кривого Рогу.
У 60-ті роки значними темпами розвивалися всі галузі промислового Кривбасу. Зросла потреба і у підготовці робітничих кадрів для служби побуту. Тому у вересні 1966 року було відкрите технічне училище №1, завданням якого була підготовка кваліфікованих робітників означеної галузі. Базовим підприємством новоствореного училища стала Криворізька фабрика індивідуального пошиття та ремонту одягу.
Це був перший у місті навчальний заклад, в якому готували кравців. Раніше здобути таку необхідну професію можна було тільки у Києві, Одесі, Львові. Тож до ТУ №1 здобувати професію кравця приїжджали не лише з усіх районів нашого міста, а із Жовтих Вод, Нікополя, Софіївки, Марганця, Широкого. Здобувши професію, уже кваліфікованими робітниками поверталися вихованці закладу у рідні міста на робочі місця.
У складі учнів першого набору були не тільки кравці верхнього жіночого та дитячого одягу, а й продавці промислових та продовольчих товарів, пекарі, перукарі, робітники хімчистки, трикотажниці.
З 1966 р. до 1982 р. очолювала колектив на посаді директора енергійна, ініціативна Нікулічева Валентина Георгіївна.
З 1966 р. до 1994 р. заступником директора з навчально-виробничої роботи працював досвідчений інженер-технолог швейного виробництва, фахівець-практик Камінський Борис Федорович.
Труднощі перших років у створенні навчально-виробничих майстерень, навчальних аудиторій, впровадження технічної документації, наочності, згуртування колективу лягли на плечі Нікулічевої В. Г. та Камінського Б. Ф., секретаря Клинковської С. С. та заступника директора з господарської роботи Чистякова О. Т. Завдяки зусиллям інженерно-педагогічного колективу щорічний контингент складав біля 500 осіб (на базі середньої освіти з терміном навчання від 1 до 2,5 років). І хоча виробничі площі були обмежені, навчання проводилось у дві зміни, технічне училище №1, поступово напрацьовуючи авторитет, стало одним із престижних училищ міста.
У 1981 р. заступником директора з навчально-виховної роботи була призначена Кодацька Світлана Іванівна.
Ініціативно, з вогником проводилась позакласна робота, КВК, вечори відпочинку, конкурси художньої самодіяльності, клуб вихідного дня. Хор училища та танцювальний колектив займав призові місця у міських та обласних конкурсах.
Важливий внесок у формування позитивного іміджу навчального закладу робили викладачі спеціальних дисциплін — практики з виробництва — інженери, технологи, модельєри швейного виробництва. Високий професіоналізм демонстрували викладачі технології швейних виробів — Олійник Р. І., Тороп А. О., Негода О. Я., швейного обладнання — Мусієнко А. Т., спецмалювання — Науменко А. І.
Навчально-виробничим процесом керували старші майстри Ледок Л. А., Малахова Є. М., Дяченко П. Я. Виготовлялися вироби індивідуального та масового пошиття, які продавались у магазинах міста, на обласних ярмарках профтехосвіти. Ексклюзивні моделі, виготовлені учнями, демонструвались на міських показах мод, конкурсах, урочистих заходах.
Свій життєвий та професійний досвід, частину свого серця віддавали учням майстри виробничого навчання.
Ми завдячуємо:
Кожен майстер виконував зі своїми учнями план виробничої діяльності в обсягах не менше 1000 крб. Отриманий прибуток від виробничої діяльності керівництво закладу спрямовувало на потреби навчального закладу, покращення матеріально-технічної бази, стимулювання праці інженерно-педагогічного колективу.
В серпні 1984 року технічне училище №1 було реорганізоване в ПТУ №47, директором якого призначили Гаак Людмилу Федорівну. В ПТУ №47 продовжили набір учнів на базі повної середньої освіти за фахом кравець, продавець промислових товарів, перукар, пекар. У цьому ж році були вперше набрані групи кравців та взуттьовиків на базі неповної середньої освіти, що виявилося помилковим — відбувся тільки один випуск.
Змінювались часи і знамена. Незмінною залишалась покладена на навчальний заклад функція — готувати кваліфікованих робітників. Навіть у важкі роки перебудови виконувались плани набору учнів на робітничі професії — кравець, перукар, пекар, кухар.
Переважна більшість випускників ТУ №1 (пізніше ПТУ №47), а це біля 10 тисяч учнів, мала високий професійний рівень та високі (четвертий, п’ятий) кваліфікаційні розряди. Підприємства сфери послуг із задоволенням брали за направленням випускників училища, на них вони працювали довгі роки і були їхньою гордістю.
Навчальний заклад гордиться своїми випускниками, майстрами своєї справи:
У 1997 році, згідно наказу Міністерства освіти України «Про вдосконалення мережі професійно-технічних закладів в Дніпропетровській області» було ліквідоване ПТУ №47 і передане на баланс Міжрегіонального центру. Учні колишнього ПТУ №47 отримали змогу продовжити навчання на найсучаснішому швейному обладнанні провідних фірм Німеччини, Японії, Чехословакії, які були надані навчальному закладу на виконання програми соціальної адаптації колишніх військових та членів їхніх сімей.
Переважна більшість педагогічного колективу ПТУ №47 органічно влилася в лави Міжрегіонального центру. Це, перш за все, випускники училища 70-х, 80-х, 90-х років Єременко Т. В., Глушакова І. М., Бруй Н. І, Іванова Т. А., Сінельник І. К., Валявська Л. С., Великодня Н. Г., Тітова Н. А., Воробйова І. Г., Алексеєва Ю. В. Закінчивши вузи, вони стали майстрами виробничого навчання і успішно готують кваліфікованих робітників — кравців, закрійників. Це викладачі вищої категорії, викладачі-методисти технології виробів Пархоменко В. І., основ та художнього проектування Козирєва Н. В. Вони є провідними спеціалістами і успішно викладають теоретичні дисципліни як на рівні підготовки кваліфікованих робітників, так і молодших спеціалістів, де учні отримують кваліфікаційний рівень техніка-технолога-конструктора швейного виробництва.
ПТУ №8, Головний корпус
Зазирнувши у минуле, можна з цікавістю відкрити для себе непересічні події та постаті людей, які стояли біля джерел становлення одного із найстаріших училищ міста — професійно-технічного училища №8 (в минулому ФЗН №28).
ФЗН №28 було створено в грудні 1940 року на базі Криворізького заводу гірничого машинобудування «Комуніст». Розпочалася війна, і у серпні 1941 року училище довелося евакуювати до м. Магнітогорська Челябінської області, де воно функціонувало до 1944 року.
Евакуйований завод уже наприкінці 1941 року почав видавати продукцію, зорієнтовану на потреби війни, і йому були вкрай потрібні кваліфіковані робітники. Уже в січні 1942 року прийшло поповнення випускників з ФЗН №28. Завдяки їх героїчному трудовому внеску було здобуто довгоочікувану перемогу.
22 лютого 1944 року було звільнено від фашистів наше рідне місто Кривий Ріг. Радісна звістка досягла Магнітогорська, і завод «Комуніст», разом з ФЗН №28 повернулися додому. Місто було зруйноване, понівечене, але нескорене. Необхідно було відбудовувати завод. І тут потрібні були робітничі руки — токарі, верстатники, сталевари, кабельники, ливарники, слюсарі-складальники. З березня 1944 року заняття у ФЗН №28 поновилися.
Повоєнна відбудова і оновлення держави, міста не оминули і Криворізьку ФЗШ №28. Так, у 1949 році її було реорганізовано в ремісниче училище №20. Училище, очолюване Галкіним І. В. (1947-1951 рр.), готувало кваліфікованих робітників для заводу «Комуніст», які пізніше стали майстрами цехів та дільниць.
Директор ПТУ №8
МИРОНЕНКО Володимир Миколайович
Зокрема, Зотов Микола Зосимович — заступник начальника 3-го цеху; Карпенко Микола Пахомович — начальник цеху, Погорєлов Михайло Савелійович — токар.
А вже у 1952 році було здійснено добудову нового приміщення навчального корпусу і навчально-виробничих майстерень. Вагомий внесок зробив тодішній директор училища Мороз В. П. (1951-1965 рр.) разом з підшефним заводом «Комуніст». У 1960 році училище було перейменоване в міське професійне училище №8, а у 1984 році — у середнє професійно-технічне училище №8.
Результатом кропіткої праці колективу викладачів — Коваленка Віктора Федоровича, Храмової Катерини Михайлівни, Глущенко Лілії Миколаївни, майстрів виробничого навчання — Норова Івана Пантелейовича, Блінової Людмили Тихонівни молодь отримала кваліфікацію зі спеціальностей: столяр, токар, стропальник, слюсар-складальник металоконструкцій.
Заст. директора з виховної роботи, викладач історії
РОМАШКІНА Марія Андріївна
В історії навчального закладу особливе місце належить Норову Івану Пантелейовичу (1928-2003 рр.). Сімнадцятилітнім юнаком він вступив на навчання до ФЗН №28 за спеціальністю токар, відслуживши у армії, повернувся працювати на рідний завод «Комуніст». На початку 50-х років як передовика виробництва його направили працювати викладачем токарної справи. Більше 40 років Іван Пантелейович навчав учнів професії токаря, працював старшим майстром реорганізованого ПТУ №8. Якраз такі люди як І. П. Норов є гордістю і пам’яттю навчального закладу, адже справу його життя продовжують численні випускники.
Директор ПТУ №8
МИРОНЕНКО Володимир Миколайович
За 50 років існування училище підготувало 6377 висококваліфікованих робітників з таких спеціальностей: столяр, електрогазозварник, слюсар, токар, кабельник, муляр, коваль, стропальник, слюсар-складальник металоконструкцій, формувальник-шліфувальник, модельник, формувальник-ливарник, слюсар-ремонтник для шахти, електрослюсар, кухар, слюсар механоскладальних робіт, налагоджувальник токарних автоматів, формувальник ручного формування, кранівник, токар-оператор верстатів з ЧПУ, коваль на молотах і пресах, слюсар з ремонту автомобілів, кухар-кондитер.
Викладач математики
КУРІННА Галина Григорівна
Чимало випускників училища стали новаторами виробництва. Є і такі, якими пишається не лише Кривбас, а і вся країна.
Погорєлов Михайло Васильович вчився у школі ФЗН №28. У роки Великої Вітчизняної він — командир ескадри, збив 23 фашистські літаки. За бойові заслуги нагороджений двома орденами Червоного прапора, орденом Олександра Невського, Вітчизняної війни І ступеня. А за відмінне виконання бойових завдань йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Випускником училища є і Сидоренко Анатолій Кирилович — кандидат технічних наук, лауреат Ленінської премії, удостоєний золотої премії на Міжнародній виставці гірничих машин.
Заст. директора з навчальної роботи, викладач хімії і біології
МЕДВЕДЄВА Іраїда Вікторівна
Пишається училище і Гандрабурою Володимиром Івановичем, Героєм Соціалістичної Праці (двічі орденоносцем Трудового Червоного прапора, Знаку Пошани). Важке дитинство випало на долю Володимира Івановича — батько загинув на фронті, сім’я бідувала. Закінчивши середню школу, пішов навчатися до ФЗН №28, де здобув професію токаря, і все життя працював на заводі «Комуніст».
Ще один знаменитий випускник — Василь Олександрович Бульба — сталевар, нагороджений орденом Трудової слави.
У 80-і, 90-і роки директорами училища працювали Мироненко В. М., Чорний М. Є., Пономарчук В. Г., Зайцев І. Є., Уманський А. Г., Білецька Л. А.
Вдячна пам’ять зберігає в історії нашого училища імена передовиків виробництва, випускників училища: Суханова М. С. — заступника директора заводу з капітального будівництва, Кривенка В. Ф. — завідувача відділу механізації, Решетника М. Й. — заступника начальника цеху, Іванова В. С. — наладчика, Балахова Г. О. — слюсаря механоскладальних робіт, Куєвди В. Д. — заступника начальника цеху, Фляги В. О. — майстра модельної дільниці, Білецького В. І. — модельника, Леванідова І. Т. — майстра сталеплавильного цеху.
Старший майстер
КРИВКО Олена Савівна
Багато років добросовісної праці віддали рідному училищу Ромашкіна М. А., Кравцов З. А. — заступники директора з виховної роботи, Медведєва І. В., Серебрякова Т. О. — заступники директора з навчальної роботи, викладачі, які працювали в 70—90-і роки: Воейков І. І., Курінна Г. Г., Савушкін С. І., майстри виробничого навчання Єжеля О. Б., Харута Н. О., Сидоренко І. Г., Климченко А. Г., Бібік Н. В., старші майстри Базалій В. М., Кривко О. С., бібліотекар Міхно Л. О., комендант гуртожитку Лисенко Л. О., механік майстерень Богданов С. А., диспетчер Перемена С. О., секретар Підтоптана В. П., судроперекладач Карабет М. Я.
Майстер виробничого навчання електрогазозварників
ЄЖЕЛЯ Олександра Бексултанівна
Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 21.06.2001 р. №473 «Про вдосконалення мережі професійно-технічних навчальних закладів Дніпропетровської області» у 2001 р. відбулася реорганізація професійно-технічного училища №8 м. Кривий Ріг, правонаступником якого став Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців.
До складу навчального закладу увійшов Центр трудової реабілітації інвалідів, у якому учні з вадами слуху, здобуваючи вкрай необхідні робітничі професії — токар, слюсар з ремонту автомобілів, кравець, кухар — отримали можливість реально змінити на краще своє життя.
Секретар
ПІДТОПТАНА Валентина Петрівна
Продовжили роботу з підготовки кваліфікованих робітників уже у складі Міжрегіонального центру заступник директора Білецька Л. А., майстри виробничого навчання Єжеля О. Б., Радіонова Л. О., Сидоренко І. Т., Бондаренко Л. М., Лапай З. В., Погребняк І. К., Карабет М. Я., Клімченко А. Т., Облоухова О. В., завідуюча господарством Вєлієва В. В., друкарка Підтоптана В. П., прибиральниця Крушинська В. І.
Сурдоперекладач
КАРАБЕТ Майя Яківна
Із часу реорганізації змінилися підходи до навчально-виробничого процесу. Приєднавшись до Міжрегіонального центру, влившись в єдиний колектив, педагогами була підтримана ідея директора Балакіна Володимира Григоровича щодо особистістно зорієнтованої педагогіки та впровадження ступеневої професійної освіти. Зазнала значних змін навчально-матеріальна база відділення харчової промисловості. Навчальні кабінети теоретичного навчання, виробничі майстерні, лабораторії-кухні обладнані новітньою технікою галузі, сучасним інвентарем, посудом, комп’ютерами.
Випускник училища Герой Соціалістичної праці
ГАНДРАБУРА Володимир Іванович
Учні та студенти, які навчаються на відділенні харчової промисловості, проходять виробничу практику в кафе та ресторанах міста. Літня виробнича практика проводиться переважно в м. Алушті (санаторій «Алушта»), Ялті (готель-парк «Марат»), Кічкіне. Ця практика приносить учням не лише безцінний досвід, а і матеріальну винагороду — в цілому ними зароблено більше 95 тис. грн. Ці кошти використовуються для зміцнення матеріально-технічної бази Центру, на оздоровлення учнів пільгових категорій.
Директор ПТУ №8
БІЛЕЦЬКА Лідія Анатоліївна
Оптимально організований навчально-виробничий процес, сучасна матеріально-технічна база, впровадження новітніх педагогічних технологій, раціонально проведені виробничі практики сприяють фаховому зростанню учнів та студентів відділення харчової промисловості.
У 2009 р. призером обласного конкурсу професійної майстерності з професії кухар стала учениця групи 08-22 Баранова Надія, здивувавши всіх своєю майстерністю та креативним підходом до своєї професії.
Життєві долі колишніх і нинішніх педагогів, учнів, всіх, хто зв'язав свою долю з одним із найстаріших училищ міста, ілюструють епоху, доносять до нащадків просту істину — люди праці творять історію рідної землі, зігрівають її світлом і теплом.
Навчальний бар в кабінеті "Організація виробництва"
Лабораторія-кухня №1
Практичні заняття по складанню серветок
Заступник директора з навчальної роботи
СИТНИЧЕНКО Євген Володимирович
Професійно-технічне училище №82 (зараз філія МЦППВ) розташоване у смт. Широке Дніпропетровської області, має свою власну історію, сторінки якої рясніють подіями та іменами.
Історична пам’ять повертає у далекий 1983 рік, коли на базі Широківської середньої школи було засновано навчальний заклад сільського технічного училища №15, де готували кваліфікованих робітників на базі середньої освіти — трактористів-машиністів широкого профілю, майстрів плодоовочівників, водіїв категорії С.
Йшли роки, і розвиток агропромислового комплексу Широківського району спонукав розширити перелік професій. Так відкрилися професії: оператор з ветеринарної обробки тварин, бухгалтер-плодоовочівник, пасічник, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, кухар. Ці професії молодь могла здобути саме у цьому навчальному закладі. Отримавши професію, молоді спеціалісти йшли працювати на різні підприємства нашого району, на зміну їм приходили нові учні, що забезпечувало безперервне поповнення лав аграріїв.
Викладач фізики
БЕРЕСТОВА Лариса Миколаївна
З 1 вересня 1984 року навчальний рік уже розпочався у новому статусі — було створене ПТУ №82. Ця подія значно розширила можливості розбудови матеріально-технічної бази, плідної співпраці із держпідприємствами району, сприяла наданню робочих місць молодим робітничим кадрам.
У різні роки свого існування навчальний заклад очолювали різні керівники, які разом зі своїм приходом продовжували справу попередника і намагалися зробити свій внесок у розбудову навчального закладу.
Першим директором ПТУ №82 був Василенко Олександр Володимирович. Першим завжди бути важко…
Кабінет правил дорожнього руху. Заняття проводить майстер виробничого навчання
СИТНИЧЕНКО Ярослав Володимирович
Ставши керівником училища, Олександр Володимирович всі зусилля спрямував на створення такої матеріальної і технічної бази, яка б давала можливість повноцінно працювати з учнями, яка б не лише озброювала їх теоретичними знаннями, а й переносила ці теоретичні знання на практичне застосування.
Рік за роком, крок за кроком нелегкою працею закладалися міцні підвалини, які поступово створювали навчальний заклад, який виконував державне замовлення на підготовку кваліфікованих робітників.
Про зростання навчального закладу свідчать такі факти: збудовано автодром, майданчик навчального господарства, класи-лабораторії теоретичних та практичних занять для трактористів, водіїв, кухарів. Це вже немало для того, аби підготувати гідні кадри для забезпечення потреб аграрного комплексу.
Майстер виробничого навчання плодоовочівників
САВОСТЕНКО Зоя Миколаївна
В історію навчального закладу вписувались нові імена керівників і викладачів, які працювали у різні часи, але йшли вони до однієї мети — створити навчальний заклад з позитивною репутацією. Були і успіхи, і невдачі, але час диктував нові умови.
Роки перебудови у житті державних навчальних закладів залишили свої тяжкі наслідки. За нових умов потрібно було швидко зорієнтуватися і визначитися з новими напрямками і пріоритетами у подальшому розвиткові навчального закладу, треба було самому дбати про матеріальне забезпечення і збереження майна. Але це вдалося зробити не кожному…
Кабінет спецтехнології кухарів. Майстер виробничого навчання кухарів
БЄЛІКЧІ Наталія Володимирівна
Сільськогосподарська реформа на селі не могла не відбитися на стані справ училища. ПТУ №82 довгий час залишалося для молодого покоління закладом, що поступово втрачав свої позиції серед інших навчальних закладів області.
Потрібні були зміни — і вони настали 1 вересня 2003 року, коли навчальний заклад отримав новий статус — філія №1 Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. Це знаменувало новий крок у розвитку навчального закладу, нові перспективи для подальшої творчої роботи, на які чекали всі. З цього моменту, керуючись творчим досвідом МЦППВ як навчального закладу нового типу, філія розпочала впроваджувати інноваційні технології у навчальний процес, працювати над своїм ім’ям і репутацією не словом, а ділом. Для цього, перш за все, відбулося підвищення кваліфікації педагогічного складу викладачів, майстрів виробничого навчання, вивчення нових підходів у навчанні та викладанні навчальних дисциплін, оновленні технічної бази для виробничого навчання.
Урок виробничого навчання
в групі кухарів
Непросто було впроваджувати у життя новітні технології педагогіки та психології, довести всім, що вони мають місце у реальному житті, вийти на новий рівень мотивування отримання освіти молоддю.
Намагаючись іти у ногу з часом, філія розширила перелік професій: електрогазозварник; кравець; кондитер; слюсар з ремонту автомобіля; оператор комп’ютерного набору; конторський службовець. Відкриття даних професій надало можливість молоді району здобути престижні професії на ринку праці.
Заступником директора філії №1 МЦППВ є Ситниченко Євген Володимирович — молодий, енергійний і творчий керівник, який прагне впровадити новий стиль керівництва. Для нього навчальний заклад є невід’ємною частиною власного життя, адже, народився і виріс майбутній керівник у рідному смт. Широке. Після закінчення Криворізького державного педагогічного університету у 2002 році він прийшов молодим спеціалістом до ПТУ №82 і розпочав свій педагогічний шлях.
Кабінет спецтехнології зварювальних робіт. Майстер виробничого навчання
ЗІНЧЕНКО М. І.
Очоливши філію №1 МЦППВ з 2007 року, він міцно тримає руку на кермі управління навчальним закладом. Його молода енергія і нове бачення сучасних вимог до кваліфікованих робітників роблять зрушення як у свідомості учнів, так і педагогів.
Душею нашого навчального закладу є викладачі, майстри виробничого навчання. Працюючи над підвищенням рівня своєї педагогічної кваліфікації, вивчаючи новітні технології, педагоги нашого навчального закладу постійно намагаються підвищити розумовий, фізичний і творчий рівень наших вихованців.
Зараз педагогічний колектив налічує: викладачів — 7 осіб, майстрів в/н — 18 осіб, у тому числі викладачів вищої категорії — 1, викладачів І категорії — 6, викладачів ІІ категорії — 2, відмінників народної освіти України — 1, майстрів в/н І категорії — 5, майстрів в/н ІІ категорії — 5. Колектив постійно поповнюється молодими викладачами і майстрами, які продовжують гідну справу своїх попередників.
Сходи соняшника на навчальному господарстві. Заступник директора з навчальної роботи
СИТНИЧЕНКО Євген Володимирович
Окремо хотілося б відзначити тих осіб, які пропрацювали у цьому навчальному закладі більше 25 років:
Берестова Лариса Миколаївна;
Грицай Галина Василівна;
Василенко Людмила Іллівна;
Савостенко Зоя Миколаївна;
Деркач Раїса Іванівна;
Мовчан Тетяна Петрівна;
Бєлікчі Наталя Володимирівна;
Бабич Галина Микитівна;
Півторак Валентина Григорівна;
Шапарь Григорій Тихонович.
В теплиці: майстер виробничого навчання
ГРИГОРОВИЧ Т. Г.
Одним із таких викладачів є Шапарь Григорій Тихонович, який присвятив підготовці кадрів для агропромислового комплексу чверть століття.
Талановитий педагог за час своєї роботи допоміг опанувати усіма тонкощами професії тракториста не одному поколінню випускників.
Григорій Тихонович неодноразово був нагороджений почесними грамотами та цінними подарунками від адміністрації району та області. Гарна людина, мудрий наставник, щирий друг і порадник… Лише теплими словами відгукуються колеги та учні про цього викладача. Пройшовши шлях від викладача спецдисциплін до заступника директора з навчально-виробничої роботи, він заслужено пішов на пенсію.
Багато старань на формування позитивного іміджу своєї професії поклала Бєлікчі Наталя Володимирівна — викладач, майстер виробничого навчання з підготовки кухарів-кондитерів. Багато років ця професія залишалася однією з провідних у навчальному закладі. Все це завдяки творчому підходу Бєлікчі Н. В. до улюбленої справи. Постійний учасник різних конкурсів, володарка різних нагород та премій, вона й далі продовжує працювати на теренах педагогічної ниви.
Гордістю викладача є її учні, зокрема, Ряба Наталія, яка посіла ІІ місце в обласному конкурсі молодих кухарів-кондитерів, що проходив у м. Кривий Ріг. Багато дітей відзначено грамотами та подяками за щорічну працю у літніх таборах відпочинку та пансіонатах міста Бердянська. Оздоровчий табір "Чайка" п’ять років поспіль співпрацює з нашим навчальним закладом, що підтверджує високий рівень підготовки наших учнів.
Майстер виробничого навчання
ПІЛІПОВ Г. Г.на майданчику для підготовки кваліфікованих водіїв автотранспортних засобів
Сьогодні навчальний заклад проводить підготовку кадрів з таких професій:
— на основі базової загальної середньої освіти:
Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії "А", "В", "С";
Слюсар-ремонтник. Водій автотранспортних засобів категорій "В", "С" (термін навчання 3 роки);
Кухар. Кондитер (термін навчання 3 роки);
Плодоовочівник-обліковець з реєстрації бухгалтерських даних (термін навчання 3 роки).
Плодоовочівник. Лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу (термін навчання 3 роки);
Електрогазозварник (термін навчання 2,5 роки);
Токар (термін навчання 3 роки);
Кравець (термін навчання 3 роки).
— на основі повної загальної середньої освіти:
Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії "А". Слюсар-ремонтник. Водій автотранспортних засобів категорії "А", "В", "С" (термін навчання 1 рік).
Групи регіонального замовлення за такими професіями:
Токар;
Водій автотранспортних засобів;
Спеціалізація — водіння автотранспортних засобів категорії "В", "С"(термін навчання 4 міс.);
Електрогазозварник (термін навчання 5 міс.);
Продавець з лотка на ринку (термін навчання 1 міс.);
Водій автотранспортних засобів категорії "В" (термін навчання 2,5 міс.).
Контингент учнів становить більше 300 учнів, 13 навчальних груп за основними професіями.
З часу свого існування навчальний заклад випустив не одне покоління випускників. Багато з них вже дорослі люди, які згадують про роки свого навчання у нашому навчальному закладі добрим словом.
Випускники — це наша гордість. Деякі з них працюють за улюбленою професією, підвищують свою кваліфікацію та обіймають гідні посади у нашому районі та за його межами. Ось імена деяких з них:
Капустинська Валентина закінчила Дніпродзержинський університет. Працює начальником кадастрового бюро.
Зеленський Ігор — шеф-кухар ресторану в м. Києві.
Грунь Оксана — закінчила Дніпропетровський аграрний університет, Київський фінансово-економічний університет. Сьогодні працює заступником головного бухгалтера ІнГЗК.
Красуля Олег — закінчив Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, працює в народному господарстві.
Климов Андрій — закінчив Дніпропетровський аграрний університет, працює заступником начальника відділу Держтехнагляду.
Слюсаренко Руслан — закінчив Дніпропетровський аграрний університет, працює викладачем Інгулецького технікуму.
Крапельне зрошення. Надія на урожай
Велика увага приділяється педагогічним колективом як навчанню, так і духовному розвитку молоді. У навчальному закладі працює молодіжний клуб "Мрія". Члени клубу беруть активну участь в організації свят, художній самодіяльності та культурно-масових заходах шкільного та районного масштабу. Наші учні були учасниками таких конкурсів: "Нумо, хлопці!", "Міс Осінь", "Козацькому роду нема переводу" та ін., приймали участь у презентації книги Григорія Гусейнова "На землі, на рідній…", щороку нагороджуються грамотами та цінними подарунками за призові місця у районних святах.
Розглядаючи кожну дитину як особистість, ми намагаємося розгледіти у ній талант і розвинути його, відкрити нові можливості. Для цього на території навчального закладу також функціонують: бібліотека з читальною залою; спортивний зал, в якому діють секції: волейбол, баскетбол, футбол, театральний гурток, до складу якого входять як учні, так і викладачі навчального закладу.
На території навчального закладу розташований власний молодіжний готель на 50 місць, який має кімнату відпочинку, побутову кімнату, телевізор, магнітофон. Біля готелю розташований спортивний майданчик. Створено всі умови для навчання та відпочинку. Учні, які проживають в готелі, забезпечуються безкоштовним триразовим харчуванням. Особливим піклуванням оточені учні пільгових категорій сироти — 25 учнів, напівсироти — 64 учні, діти з багатодітних сімей — 19 учнів.
Кожного року в навчальному закладі учні разом із викладачами та майстрами проводять виставки робіт і конкурси професійної майстерності, літературні вечори та інші заходи, які сприяють фізичному та духовному розвиткові учнів.
Педагогічний колектив робить все можливе для того, аби наблизити учнів до їхньої мети — здобути освіту та отримати гідну професію.
Як показав час, наш навчальний заклад зробив значні кроки до ефективного розвитку профтехосвіти нашого району. Як одна зі складових ланок навчального закладу нового типу, філія №1 МЦППВ смт. Широке надає широкий спектр професій, що створює умови для професійної реалізації молоді, привчає її до думки, що власне життя можна і треба перетворювати на краще.
Міжрегіональний центр професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
